Оборонно-промисловий комплекс Росії досяг «дна». Ось нам і доводиться «зливати», «передавати», «дарувати», тобто, позбавлятися від непотрібної купи заліза і хоч якусь копійчину покласти в кишеню, заодно і Заходу «потеребити нерви», а якщо пощастить, то і рейтинг декому підняти. Адже, якщо про тебе говорять – ти популярний, і «не важливо», якого роду ця «популярність». А ще російському народу потрібно показати міць і силу Росії-матінки.

За останні десятиліття ОПК вляпався в ряд великих міжнародних скандалів, на жаль.

Сербія – центральна країна нашого впливу на Балканах. Влітку 2018 року РФ «передала» сербському уряду шість винищувачів «Міг-29» (Алжир був в «дикому захваті» від якості і дієздатності «Міг») на суму 209 млн. доларів. Що за цим стоїть? Не що інше, як намір позбутися «вживаного» металобрухту, заодно і збагатитися. Адже чиновникам потрібно хоч де-небудь заробити, в країні сильна фінансова криза, хоч як крути. Крім того, потрібно було усунути коливання всередині самої держави – народ незадоволений, ось нам і демонструють, що Росія ще «могет», та й пенсії з чогось потрібно платити… інших джерел доходу ж немає. На просторах Інтернету цю подію охарактеризували як «допомогу», але по правді, потрібно було банально зміцнитися територіально, тоді вибір припав на Балкани.

У Сербії ще не зрозуміли, що це була одностороння акція і зовсім недешева. Пройде час, і сербська сторона зіткнеться з тим, що на модернізацію літаків, якщо така буде можлива на практиці, доведеться викласти чималеньку суму, точніше, її викладуть платники податків. І тоді, серби захочуть відмотати контракт назад, будуть пояснювати, що ми зобов’язані повернути їм мало не стільки ж, скільки серби заплатили, що, звичайно ж, викличе подив і протести. І як знати, в якій площині ми з ними розійдемося. Не секрет, що розпалювання напруженості в Сербії, Чорногорії, Боснії, Герцеговині та Македонії є зручним засобом для посилення впливу.

Алжир, який повернув нам 15! раніше придбаних літаків «Міг» зі словами: «Вибачте, хлопці, це у вас мотлох, воно не літає», навздогін – обурення і безліч претензій до низької якості літаків.Історія з Алжиром закінчилася лаконічно, арабська держава в один «Міг» припинила виплати за всіма іншими контрактами, підписаними раніше. Таким чином, Алжир став черговою країною, де виникли серйозні труднощі з вітчизняним «Рособоронекспортом». Далі – падаємо нижче.

Індія  також відмовилася приймати модернізований протичовновий літак «Іл-38» і дизель-електричний підводний човен проекту «877ЕКМ». І тут нарікання з приводу якості виконаних робіт. В результаті Делі переглянула формат військово-технічного співробітництва.

Сирія. Черговий скандал. У мережі багато писали про поставки ЗРК С-300 і С-400 в Сирію, так би мовити продовжуємо «дарувати». Як нашим вдалося «переконати» Сирію, що їй дуже потрібні наші ЗРК? Тут свою роль зіграла інформаційна війна, у нас з цим проблем немає. Їх (сирійців) навмисно «розводили», цілеспрямовано дезінформували про нібито наявні в Ізраїлю наміри незабаром напасти на Сирію.

У Сирії бойові комплекси С-400 зазнали фіаско, тому що не змогли протистояти застосуванню тих же «F-35». Нахабство і цинізм авіації ЦАХАЛа, що орудують над Дамаском, досягли таких вершин, що наші військові продукували теорії про «кривизну землі» та інші вельми креативні ідеї, що дозволяють хоч якось пояснити безпорадність своєї зброї перед сучасними західними зразками озброєнь. Прикро!

Про недієздатність системи С-400 світова громадськість переконалася на Близькому Сході, коли американці, французи і британці завдали ударів по сирійських базах, захищених системами С-400. У нас же як, з сімдесятих років практично не змінився спосіб дії систем ППО С-300/400/500. І так всюди, куди не плюнь. Це велика помилка, тому що системи протидії розвиваються дуже швидко, про що свідчить, наприклад, спосіб ведення американцями повітряних операцій у В’єтнамі. Наприклад, після застосування відповідної тактики дій і систем озброєння можна практично звести до мінімуму ефективність систем ППО. Довели це також ізраїльтяни, проводячи дії проти наших екс-радянських систем ППО на Близькому Сході. Знову в бруд обличчям …

На черзі Туреччина. Невже і Ердоган розчарується «якістю» зенітного комплексу С-400 «Тріумф»? Туреччині запропонували «захистити» небо над головою … за 2,5 млрд. доларів. Про неефективність «Тріумфу» продовжують говорити досі. Критика так і сипеться. Наприклад, видання «The Aviationist» повідомляє, що запущені ВМС США крилаті ракети «Томагавк» успішно минули зону ракетної поразки передової системи ППО С-400 «Тріумф», яка була розміщена в 2015 році в Латакії для захисту об’єктів РФ і офіційного Дамаска.

За його даними, невідомо, чи вдалося комплексам «Тріумф», які Кремль позиціонує як саме високотехнологічне ППО в світі, виявити американські «Томагавки», однак немає ніякої інформації про те, що, хоча б одна з американських ракет була перехоплена нашим озброєнням.

«The Aviationist» підкреслює, що С-400 може вражати всі типи повітряних цілей, включаючи малопомітні об’єкти – літаки, безпілотні літальні апарати, а також балістичні та крилаті ракети, які пересуваються в межах 400-кілометрового діапазону на висоті близько 19 миль, але тільки “на папері”.

Що б нам зараз не вселяли про велич Росії-матінки, насправді ми живемо в країні, яка, на мій превеликий жаль, втратила всі свої позиції на світовому ринку озброєнь, і не виробляє практично нічого. Навіть автопром нам не під силу.

Надані факти відображають кризовий стан нашого ОПК. Виною всьому – нестача кваліфікованих кадрів, середній вік яких наближається до пенсійного, втрата критичних та й самих звичайних технологій, застосовуваних у виробництві бойової техніки і комплектуючих до неї, різке старіння технічного і технологічного парку промислового виробництва, де кількість верстатів і верстатних ліній, яким менше десяти років, обчислюється п’ятнадцятьма відсотками, низька продуктивність праці і відсутність реальної відповідальності за якість своєї продукції.

Яке майбутнє нас чекає? ОПК в 2020 році буде оснащений військовою технікою, заснованою на технологіях минулого століття … а ми перетворимося в жителів Північної Кореї.