Андрій Мандзій. Фото: koda.gov.ua

Вже завтра, 10 лютого, змагання на ХХІІІ зимових Олімпійських Іграх розпочнуть двоє з шести українських санкарів – Антон Дукач та Андрій Мандзій. Хлопці виступатимуть в одиночному розряді.

29-річний спортсмен з Тернопільщини, Андрій Мандзій, розповів про перші тренування на корейській трасі і свою готовність до Ігор в ексклюзивному коментарі UA:СПОРТ.

Андрію, вже пройшли офіційні тренування. Що скажеш про трасу?  Знаю, що вона не з легких…

Траса дійсно з певними сюрпризами. По-перше, вона холодна, температура поверхні мінус 14 градусів, зазвичай цей показник не вище 5 градусів. Через низьку температуру полоззя погано чіпляються за поверхню. До того ж тут є небезпечні повороти, особливо 9-й. Його важко проходити. На попередніх змаганнях на цій трасі з 32 атлетів змогли не впасти лише 9. Там треба правильно з нього вирулити, інакше – «суши весла». Є ще підступні 2-й та 3-й повороти. Вчора на тренуванні впав саме на цій ділянці, настрій був не найкращий.

Ваш вид занадто технологічний. Можливо, за таких умов все вирішить якість саней?

Їхня якість у нашому спорті – це 70 відсотків успіху. Наприклад, один латвійський спортсмен придбав собі якісний інвентар. Раніше він не потрапляв до десятки сильніших, а на нових санях він кілька разів конкурував з лідерами.  Я свої сани роблю сам в гаражі. На змаганнях, ходжу випитую у тренерів та фахівців як їх краще робити, вишукую матеріал. На Олімпіаду привіз двоє саней. На одних я їду швидше на одну секунду, але вони менш стійкі, інші – навпаки. Є чимало нюансів, які треба враховувати щоб правильно обрати сани на вирішальний старт.

Кого вважаєте фаворитом в одиночних санях?

Звичайно, це німецькі та російські спортсмени. Є ще словак, австрієць, італієць. Наскільки, знаю, у росіян зараз дуже якісні полоззя, думаю, на такій трасі вони навіть зможуть обійти німців. Українці багато часу проводять на тренуваннях у Латвії. Чому санний спорт в цій країні став популярним, а в Україні – не надто, м’яко кажучи… Наскільки знаю, за часів СРСР санну трасу мали будувати у Львові. Але на тому місці був танковий завод і політбюро вирішило звести комплекс у Латвії, у Сігулді. А де є траса – там і є цей вид спорту, все дуже просто. Там трасу заморожують з вересня по березень. Тож латвійці мають де тренуватись і постійно вдосконалювати, обкатувати свій інвентар.

Хтось з ваших родичів чи друзів вболіватиме у Пхьончхані?

Та ні, це ж дуже дорого сюди приїхати, нереально. А вдома мої головні вболівальники – батьки та моя дівчина.