В сучасних умовах російські соцмережі могли бути інструментом впливу на російську аудиторію і приносити користь. Переваги заборони пов’язані з економічним аспектом діяльності російських компаній на ринку.

Умовно реакцію українського суспільства на “заборону” (беремо в лапки, бо заборона насправді дуже легко обходиться) російських соціальних мереж та окремих програмних продуктів можна розділити на дві великі категорії.

1. Безпосередні користувачі. У них забрали джерело доступу до безкоштовної інформації. Реакція прогнозована і адекватна, але абсолютно суб’єктивна. У цієї категорії може спостерігатися невдоволення “обмеженням доступу до безкоштовного”.
2. Батьки і родичі тих, хто сидів в мережах. Прогнозована позитивна реакція. Адже у такий спосіб є ймовірність часткового позбавлення їхніх близьких залежності від інтернету, включно з соцмережами.
3. Проросійські сили. Реакція прогнозовано негативна. До цієї категорії можна віднести і ліберальну частину суспільства, яка стверджує, що в країні “нема свободи слова”. Проросійські, бо патріот в країні, яка воює, не може говорити про інформаційну демократію.

Емоційно-патріотична реакція полягає у позитивній оцінці дій влади. Зводиться до позитивного “добре, що нарешті зробили”.

Раціонально-патріотична реакція. Зараз вже пізно. Треба було зробити давно. В країнах, де застосовують подібні обмеження – це не дало результату.

Справді обійти обмеження досить легко легко. Ті, хто захоче це зробити, обійдуть їх і будуть далі користуватися “забороненими мережами”. Це вже визнають самі чиновники. Разом з тим, ліниві люди, які не хочуть вникати у технічні деталі відпадуть від російських соцмереж. Таких буде приблизно третина. Раціонально-патріотична реакція базується на тому, що рішення є більше показовим ніж насправді ефективним засобом боротьби.

Очевидно, що на початку війни через російські мережі була вербовка найманців з ЛНР і ДНР. За гроші використовували усі засоби, включно з мережами. Крім того можна було щось ідеологічно просувати.

Якщо б ЖОРСТКІ дії були у перші місяці війни, то це б мало ефект. Проте зараз ефект сумнівний. ЛНР та ДНР не мають грошей, щоб вербувати найманців. Ідеологія ж цих утворень настільки слабка, що політична позиція найслабшої української партії сильніша за ідеологію ЛНР та ДНР. Якщо однією з причин закриття цих мереж є пропагування ЛДНР, то насправді немає чого пропагувати. Натомість зараз російська сторона використає ситуацію, щоб продемонструвати подібність України і Росії: “Вони роблять, як ми. Україна плететься у так званій “інформаційній війні” слідом за Росією і завдає прогнозовані “удари у відповідь”.

Такі оцінки добре підходять для російських пропагандистських штампів.

Дуже важливо те, що соціальні мережі не є засобом односторонньої передачі інформації. Як в сполучених посудинах з частини, де більший рівень рідини, відбувається перетік в іншу частину, так і в інформаційному просторі – сильніша інформація, психологічно привабливіша атмосфера передається і нав’язується слабшим. Коли в одній частині свобода, а в іншій диктатура, то перемагає свобода.

Одним з найбільших позитивів від російських соцмереж було спілкування на рівні двосторонніх контактів людей, коли ідеї вільних людей перетікали у російське суспільство. Російська молодь, основа останніх антикорупційних виступів в Росії, брала приклад з українських ровесників, які можуть казати те, що хочуть і як хочуть.

Для частини російського суспільства, яке протистоїть Путіну, така психологічна підтримка дуже важлива. Натомість російська влада докладатиме максимум зусиль, щоб відмежуватися від того, що не може контролювати. В цьому плані показовими є результати опитування Левада-центру, які продемонстрували, що росіяни готові до відділення Чечні. Авторитарна Росія закривається від того, що не може контролювати.

Подібним чином діяла радянська влада, коли забороняла “чужі голоси”, обмежувала доступ відеотехніки, книг, товарів широкого вжитку. Проте саме нелегальні і напівлегальні контакти, через які інформація із заходу проникала в СРСР і зіграли одну з ключових ролей у розвалі “радянської імперії”

Закривши контакт з російською аудиторією, а саме обмеживши доступ впливу українців, ми позбавляємо російські верстви, які хочуть змін, дуже серйозної психологічної і методологічної підтримки. Це піде на зміцнення режиму Путіна.

Прагматична реакція ЗМІ позитивна, бо у вигляді соцмереж у них забрали конкурентів. Є сподівання, що на зміну прийдуть незалежні ЗМІ.

Позитивна реакція бізнесу полягає в тому, що забороною російських соціальних мереж в Україні суттєво обмежено вплив російської реклами та реклами російських компаній, яка проводилася досить агресивно.

Серед позитиву варто виділити зменшення доступу до негативної інформації про Україну. Найбільше психологічний позитив пошириться на лінивих, які оберуть інші мережі.

Стратегічно заборона російських соцмереж неефективна. Зло не можна замовчати чи заборонити. Його треба побороти. Соціальні мережі, включно з російськими, це майданчик боротьби із злом, щоб правда і свобода перемогли брехню і диктатуру. Зараз цей майданчик частково забирають.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу Центру з інформаційних проблем територій.
Петро Жук, Назар Мазур, Роман Соломонюк