Нещодавно засобами інформації прокотилася інформаційна хвиля про добровольця, снайпера, учасника АТО Олександра Починка з Тернополя. Відома волонтерка звинуватила його в дезертирстві з фронту, а тепер ще й у рейдерстві і тому, що є «тітушкою». Пізніше з’ясувалося, що ця інформація не відповідає дійсності. Ми просимо вибачення і, щоб пролити світло на події, наша редакція звернулася до бойових побратимів Олександра та ветеранів, які воювали разом із ним в зоні АТО.
Ігор Войцехівський, ветеран, брав участь у бойових діях у складі 5-го окремого батальйону ДУК ПС, тепер 5-ий окремий батальйон УДА:
– Наші позиції знаходилися в селищі Піски Донецької області. Я перебував у Пісках спочатку в артилерії (командир гарматного розрахунку), потім у штурмовиках, бо не міг наводити гармату через стан здоров’я – проблеми із зором.
У Пісках у грудні, дату, на жаль, не пам’ятаю, це було десь у перших числах, до нас, у наш підвал, в наш бліндаж, ну, жили хлопці там, заходить один чоловік, солдат у формі, звичайно, бородатий. Слово по слову – виявилося, що ми з ним земляки, тернополянин. Розговорилися, він назвався – у нього псевдо “Біатлон”. Ми отам і познайомилися з Олександром Починком, за таких обставин. Звичайно, що перебуваючи далеко від дому, побачити земляка – це все одно, що побувати вдома, відвідати рідних, поговорити. Тоді я дізнався, хто такий Саша Починок, дізнався, що він займався спортом, біатлоном, і також про те, що він на сході не за регаліями, не за якимись пільгами, не за благами. Він просто виконує свою справжню чоловічу роботу, захищає свій рідний дім.
Під час перебування там Саша “Біатлон” Починок це був такий солдат, який мав чи не найбільший авторитет серед усього нашого підрозділу. Одна з головних його рис, таких визначальних, – це його щирість, непідкупність і, що дуже вражає, – його відкритість і прямолінійність. Жодного разу він не дозволяв собі навіть щось там у стилі жарту сказати щось погане про хлопців, чи про війну, чи про якісь інші негаразди. Ніколи він не жалівся ні на що, ніколи він ніяких претензій нікому не пред’являв з приводу його особистих амбіцій, чи якихось планів, чи інших якихось намірів.
З приводу того, що в деяких засобах масової інформації писали про те, що Саша покинув позицію, втік, лишив хлопців і забрав зброю і боєкомплект, то це все вигадане. Не знаю, яка мотивація тих вигадок, але з приводу того, що він працював, як він працював – слава про нього йшла по всій окрузі як про справжнього воїна, влучного стрільця, і тому час від часу в нього були виїзди за межі села Пісків.
Одного дня він прийшов і сказав: “Хлопці, через три дні я поїду, тому що є для мене робота” чи “Післязавтра їду», – і так кожного дня він нагадував, що він їде. Коли настав той день, коли йому час був виїжджати, він зібрав свою зброю, амуніцію. З нами ще тоді на останок пообідав, попив чаю, ми попрощалися, побраталися, побажали щасливої дороги і Саша поїхав. Ніякої втечі не було, ніяких таких негараздів, щоб можна було його запідозрити в дезертирстві чи в підставлянні інших людей чи підрозділів, такого жодного разу не було, жодного разу.
За час перебування в селищі Піски Олександр Починок перебував на різних позиціях, у тому числі і в Донецькому аеропорту, про що свідчать фотографії на стінах. Це світлини з бойових позицій. Зараз деякі позиції розгромлені, тому військової чи державної таємниці ці фотографії не становлять. Вони можуть бути використані для публікації.
Позиції, на яких перебував Олександр Починок, – це Виноградник, Старичок, Гусь, Пушка, Гром, Сауна, Небо, Земля, Більярдна, Турист, Борода, 18.
Ігор Блаватнік. 3-й батальйон 80-ки, пізніше 122 батальйон 81-ї бригади.
– Мене звати Віталій Росоловський (“Сивий”). Служив у третьому батальйоні 80-ї бригади. На той момент, коли я зустрівся з Сашею “Біатлоном”, наш підрозділ був підпорядкований 81 бригаді і воював у Донецькому аеропорту.
У Пісках в нас була перевалочна база. Перший раз я Сашу побачив – я його просто не знав, мені побратим Олег Ковалишин в Константинівці на базі показав його, сказав, що це Саша “Біатлон”, наш земляк з Тернополя. Так я з ним більш-менш познайомився. Потім удруге – це я його вже побачив, коли ми колоною йшли на Піски. Нас зупинила машина, вийшли хлопці просили з нашого бензовоза солярки, то серед них був Саша. Так більше я з ним не пересікався, але коли я вже був на вишці, Саня не раз дзвонив, питав: “Що там, пацани, як? Чим помогти?”. Ну але чим поможеш? Ну а так чув про Сашу багато, тому що ми виїжджали з Купола. На Куполі в нас перевалочна база була. Ми виїжджали до дороги, постійно з нами був “Дощ”, такий приходив з Правого сектору, теж дуже багато розказував про Сашу хорошого. Цікавий випадок трапився у грудні 2014 перед виїздом в ДАП, коли Біатлон приїзджав в до нас і почув зневажливе ставлення нашого комбата до солдат. Його це дуже зачепило… Доброї моральної прочуханки він тоді дав нашому комбату.
Вичерпно про себе і про свою тверду життєву позицію розповів сам Олександр Починок.
– Я Починок Олександр Ігорович, позивний “Біатлон”. В 2014-му, коли почалася Революція Гідності, точніше, з кінця 2013-го, український народ повстав проти геноциду, проти хабарництва, за гідність. Так і назвали – Революція Гідності. Я за те, щоб всі були рівні, всі мали однакові права, не було корупції, ніхто людей не утискав.
Після Революції Гідності почалася війна з російським агресором. Керуючись своїми життєвими принципами, я пішов на схід, воювати за свою країну.
Вже 2019 рік – я ні на крок не відступаю від своїх життєвих принципів. Деяким людям не подобається моя думка, мій світогляд, багатьом ми переходимо дорогу, ламаючи їхні корупційні, кримінальні схеми. Починається обливання брудом, але я буду стояти на своєму і буду йти до кінця.
Детальніше на відео:
