1966 рік. У моєму селі надзвичайна подія – колгоспні керівники вкрали 90 ц. пшениці. Продали її доречі своїм людям. А поскільки забагато здерли за це зерно, то усі ображені прибігли до мене на пораду. Склали довжелезний список, і почав я стукати в усі двері. Не оминув колгоспні збори, міліцію, райком, обком, прокуратуру, держпартконтроль, пробував надрукувати матеріал в газеті, щей про київських урядників незабув. Глухо як в танку, певна реакція все ж була, мене викликали і я мусів давати пояснення, декотрі розуміли і співчутливо розводили руками, бо я підняв голос проти комуністів. Саме так усі крадії були членами КПРС. Попрацювали з людьми і всі скаржники від мене відхрестились. А тоді колгоспні заводіяки перестріли мене в ночі і я прийшов додому закривавлений. Потім у моїй хаті повибивали вікна з рамами… ломом. Уся дитяча коляска була засипана шклом – дитину Господь вберіг і мале навіть не пробудилось. Тоді я написав листа в Москву і передав його машиністами локомотивної бригади. Через два тижні в колгоспні конторі відбулись партійні закриті збори, на які і мене запросили. В президії сиділо п’ять чоловік. Щодо події – дозволили висловитись усім, допитали і мене. В комуністів мої скарги викликали клопіт, лише Гаврилишин Євген зберіг комуністичну принциповість. Він сказав: «Брат Демидася – бандерівець» і він теж бандера. Його просто треба розпоптати. На що чоловік із Москви сказав: «но факт хищения зерна все ж-таки имел место». А гарний сивоголовий мужчина дорікнув мені: «в Москве люди заняти государственними делами, а ви их отвлекаете от роботи. Нехорошо!  К нам в КГБ надо било приехать». Мене випровадили зі зборів,  чотирьох комуністів вигнали з партії, в тому числи і одного з райкомівських членів. От так діяли вороги України!

А тепер вернемось до справ сьогоднішніх. Після легкого стуку у двері, як і попередньо заходять два пристойних чоловіки, вітаються, і кладуть на спіл кілька листів чисто-надрукованого тексту. Просять оприлюднити матеріал. Що й роблю, після легкого редагування. І хто сміє про якісь проблеми теревенити як голова Тернопільської ОДА і голова облради рапортують про успішну здачу в орендру луйкостам аеропорта. І то за одну гривню. По-перше не розуміються на авіації і в своїх інтерв’ю піариться на оренді аеропорта в той час, як оренди аеропорта неможу бути згідно законодавства. А може біти тільки передача аеропорта в оперативне управління. По-друге ніде в світі авіакомпанії луйкости не займаються діяльністю аеропортів – вони тільки забеспечують виконання польотів на своїх літаках і обслуговування пасажирів в них. Тому пане губернатор луйкост неможе взяти в оренду ваш аеропорт.

Свою діяльність пане Барно, ви почали з того, що посадили на клумбі перед аеропортом деревце. Незнаємо чи воно прийнялось, але ваша практична поміч у розвитку Тернопільського аеропорта на цьому закінчилася, розмов і піару – багато а дій – нуль. На сьогодні аеропорт не може приймати чартерні, або регулярні рейси і навіть забеспечити базування тої одної грузової авіакомпанії з якою має договір. Авіакомпанія «Мотор Січ» яка згідна на відкриття регуляргих рейсів, не може цього зробити, бо у аеропорта «Тернопіль»  немає сертифікату з авіаційної безпеки. До того ж неможна зайти в приміщення аеровокзалу.  Хоч повідомляють, що йде ремонт, якого очікують вже років з десять, а приміщення аеровокзалу в аварійному стані, і обслуговувати пасажирів в аеропорту  неможливо.

Тернопільська облрада начебто прийняла рішення про виділення коштів на ремонт покрівлі в  приміщенні аеровокзалу. Вже другий рік, як виробила проект, а провести тендер на виконання ремонту за два роки так і не змогла. Кажуть, що народні обранці планували знайти кошти на ремонт аеровокзалу – все це тільки слова, через те, що напроти дач не побудована бетонна огорожа, на яку начебто виділені кошти облрадою, авіаційна служба України, не видає сертифікат по авіаційні безпеці. Для обману на будівництво огорожі оголосили конкурс в «ПРОЗОРРО». Через усі ці брехні директору аеропорта Ю.Малецькому, вже й у департаменті авіабезпеки державіаслужби України не вірять, що внутрішня дорога і злощасна огорожа будуть колись завершені. Брехні більше не пройдуть обдурити керівництво «вгорі» невдасться. Лишається тільки Барні з головою облади Овчаруком втішатись придуманими ними ж успіхами.

А в той час керівництво аеропорта продовжує «щипати» усіх навколо. Зам начальника Луців В.П. розчищає територію для своїх інвест-проектів: Наїхав на підприємців навколо аеропорта, виступив в облраді і вимагав ще землі, замахнувся на Смиковецькі паї, бо йому мало для польотів «Боїнгів» і «Арбасів», хоч не можуть прийняти законно і обслужити навіть маленькі літаки чи вертольоти. Інвесторів на сонячну електростанцію не видно і не чутно про ремонт аеровокзалу і будівництво новітнього терміналу вже забуто. Правда, підприємцям пообіцяли залагодити проблеми по землі за безкоштовну допомогу по 20 000 – 40 000 грн. ну і ще раз нагадуємо: головному інвест-проектанту захотілось 57 га. Смиковецької землі, і здогадатись для чого не важко, з Деревляним замишляють комбінацію з приватизації й вирішенням «земельних» питань через Смиковецьку сільраду чи Смиковецького голову набагато легше? Так собі думають? Після того як вистрелив електрокабель, «міжнародний аеропорт Тернопіль», був три дні без електроенергії і нікого з керівництва аеродрому це не хвилювало. Добре, що, підприємці виділили 33 тис гривень власних коштів на ремонт кабелю. Тепер хотілось б заспівати хвалебну пісню заму аеропорта по авіабезпеці А.І Піроті. З 17.07.18 аеропорт «Тернорпіль» закритий для приому і випуску повітряних суден через відсутність сертифікату по авіабезпеці, тобто посадка і взліт заборонені. А борти сідають і злітають !?. Кожних три дні сідають і злітають маленькі літаки. Працівники охорони це фіксують, доповідають директору аеропорта, заму по безпеці. А вони не реагують, не доповідають в державіаслужбу України, в Тернопільську СБУ, а може за зліт і посадку ще й гроші беруть з пілотів. Ось вибіркова інформація і номери бортів, що побували аеропорту Тернопіль: 18.05.18 АН2UR43994 – з відома облради і директора еропорта Малецького. Далі: 16.07.18 – UR POLO, 17.07.18 – UR VIB, 19.07.18 – UR ROMA, 04.08.18 – UR JIB, 05.08.18 – UR JIB, 16.08.18 – UR JIB, 17.08.18 – UR JIB, 20.08.18 – UR JIB, 28.08.18 – UR PARY. Виникають дрижаки в колінах, за наш доступний аеропорт, щоб часом якої контрабанди не возили, або зброї…

У 2018 році за ініціативи в.о. директора Тернопільськго ДАП «Універсал авіа» Муріна І., якого до Тернополя привів Барна, та поради зам директора ТОКП фірми «Теравіаавтотранс» Луціва В. тернопільською виконавчою службою в звязку з арештом майна ТДАП  «Універсал авіа» по рішенню господарського суду по справі №4/48-1428 від 21.10.2012р. для погашення боргів, без отримання дозволу держмайна України та міністрерства інфраструктури України виставляються на продаж три вертольоти МІ-2. Як проводилась оцінка вертольотів, коли 2 з них літали в авіакомпанії «Мередіан», а один знаходився в ангарі в Тернополі, чи не занижена ціна на них, тернопільським оцінщиком невідомо, але переможцями торгів стали представники авіакомпанії «Мередіан». Щодо продажу 30.08.2018 через Сетам торги авіатранспорт трьох вертольотів Мі-2 виникли питання. Чому попередній директор Тернопільського державного авіапідприємтва «Універсал авіа» Смоленський О.О. впродовж п’яти років не зміг отримати дозвіл на продаж цих вертольотів ні у мінінфраструктури України, ні у фонді держмайна України.

Два з трьох цих вертольотів згідно договору оренди, ще у 2012 році були передані авіакомпанії «Мередіан» директор Міняйло М. На цих вертольотах на авіаремонтному заводі у Вінниці був виконаний капремонт, вони були поставлені в реєстр повітряних суден України, на них виконувались польоти вже декілька років. Викупити ці вертольоти авіакомпанія «Мередіан» тоід не змогла. Її час чомусь настав у 2018 році. Отже ще раз: аукціон відбувся з порушеннями, бо вертольоти не були наявні в Тернопільському порту «Універсал авіа». Яким чином списали вертольоти за вартістю нище ринкової? Ремонт одного Мі-2 у Вінниці коштує кажуть 200 000 доларів. Великі заслуги в цій оборутці поговорюють в аеропорту, належать Івану Мурину з Василем Луцівим. Мурина повідомляють, охопив продажний азарт, після вдалих вертольотних комбінацій взявся вивозити з аеропорту все майно: електроприлади, прилади запуску двигунів, ремонтне обладнання. А то за що придбав Мурин нового джипа BMW X5? Щоб часом не забули винагородити Мурин з Луцівим і своїх наставників Барну з Деревляним. А ще переживають працівники аеродрому щоб нагороду не оминула керівника обласної юстиції Е. Кольцова, котрий незаконно дав дозвіл на продаж трьох вертольотів. Склдається враження, що на багатостраждальний аеропорт прийшли не розбудовники, а ліквідатори.

І ще крихти з життя наших авіаторів. Призначили нового відповідального за автотранспорт, а він шокований: двигуни не відповідають паспортним даним автомобілів, знайти в яких орендах автомобілі неможливо. Хотів доповісти «наверх» а його різко зупинили. Взяли нового начальника і нових працівників у службу перевезень, перевчили їх, отримали сертифікат. Ворожать що до весни пасажирських перевезень не буде і аеропорт заробити на себе коштів не зможе. То ж прийдеться громаді Тернопільщини, за свої кошти утримувати і не працюючий аеропорт і його працівників. Прогнозують люди, що «Боїнгів» і «Аербасів» в нашому аеропорту найблищі 10 років очікувати не варто.

Не все так погано у нашому домі і на Тернопільському аеродромі. Сподобалось працівникам, що літак Гросмана часто сідає на злітно-посадкову смугу, кажуть що багато раз прем’єр побував в гостях у нас – певно Тернопільщина йому сподобалась, цікава і близька. Милувалась публіка як Барна біг до Гройсмана, щоб скуштувати разом солодощів. Шкода що не завів прем’єра до адмін корпусу, у якому дах скоро на голови людям впаде. Щодо частих візитів високого гостя на Тернопільщину, то в оточені близьких шанувальників на пасіці у Мишковичах Степан Барна похвалився, що для прем’єра він особа довірена, а Гройман так часто прилітає бо прицінився до 20 000 га. землі в одному з районів, які хоче приватизувти. А поки що, авіатори скосили сіно з земель аеропорта, потюкували і 03.08.2018 р. автомашиною MAN ВХ 6298 ВІ, водій Швидун, вивіз його з тереторії, що охороняється, в невідомому напрявку. Якщо на продаж, то аби не продешевив. Бо вартість однієї такої фури сіна приблизно коштує 80 000 грн.

Ярослав Демидась 15 жовтня 2018 року.